Вправа 369

Говори не пишно, щоб зло не вийшло.
Одному не страшно, а двом веселіше.
Сухе гілля граки підбирали недалеко від осокора, несли вгору, мостили гнізда.
Виглядай мене в віконечко, незабаром я прийду.
Десятки верст, величних і неповторних, прослалися чарівним світлом, казкою, у яку не легко вірувати.
Дощ невпинно по вулицях човгає, відбиває осінні рядки.
Ніч нерухомо тишею блищить.
Любила вона його, та якось чудно, не по-людськи.


Коментарі

Всього коментарів: 0