Вправа 273

Доконаний вид. І мчать вітри, неначе діти босі, насунувши на очі картузи. Доспівавши, ми якийсь час стояли непорушно. Майнувши сірим хвостом, дорога безшумно сховалася в зелені хлібів.

Недоконаний вид. Зима, скрадаючись, повіяла крилом і снігом — біллю білою — землю покрила. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої днини. Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю.


Коментарі

Всього коментарів: 0