Вправа 524

Який-бо ти, дідусю, став суворий! Якби-то я міг повернути неповторную юність мою! Діду, ви старомодні. А розправте-но плечі! Де ж то видано, діду, так-бо діло не піде! Якби, якби-то юність знала, а старість мудрая могла! Отак-бо, друже мій великий, усе минуле ожива. Музика кличе: ходи ж бо сюди! Правда-бо чиста, й добро із красою з’єдналися щільно. Гори! Які ж бо ви високі!


Коментарі

Всього коментарів: 0