Вправа 440

Там золоті Софії дзвони пливуть над містом монотонно.
Предивний сон і налякав, і звеселив мене неждано.
І досі ті чудні дива морочать серце несказанно.
Стежка була страшенно балакучою, щодня сто разів казала: «Доброго дня! Як ся маєш? Будь здоров! Щасти!»
Цілий день учора проблукав у полі, з вітром навздогівки бігав навмання.
Спросоння не добереш чи то людина, чи вітрець, чи місяць золотою пучкою стукає в шибки.
Порятунок прийшов неждано-негадано.


Коментарі

Всього коментарів: 0