Вправа 307

Я — українець, і моя душа ні з ким не розмежована довіку. Захочеш і будеш. В людині, затям, лежить нерозгадана сила. Он стоїть сторожева гора, а під нею грають бандуристи. Дівчина читає «Кобзаря» про шляхи кесходжені, тернисті. Багато в світі є стежок для тебе, мій герою! Багато є іще книжок, нечитаних тобою! Любили ми поля безмірні і книг незміряні глибини. На важких томах, не оправлених у темну шкіру, виднілися напівстерті назви.


Коментарі

Всього коментарів: 0