Вправа 294

Дивлюся кругом, оглядаюсь. Яка невблаганна зима! У природі діється щось незбагненне! На зажурені віти лягали сніжинки, навіть зір од морозу холов. У вікна заплакані лине холодний туман. Є спокій в цій погожій днині і велич нескінченного буття. Мов злочинна рука, невблаганна, важка, впала раптом розбурхана злива.


Коментарі

Всього коментарів: 0