Вправа 190

Глянь (наказ., 2 ос., одн.), моя дитино, через Україну, через нашу хату вже качки летять.
Облиш (наказ., 2 ос., одн.) забобони, обмий (наказ., 2 ос., одн.) совість, а потім одежу, залиш (наказ., 2 ос., одн.) усі хиби і підіймайся (наказ., 2 ос., одн.)!
Кажу (наказ., 1 ос., одн.) собі: «Не вір (наказ., 2 ос., одн.) неправді!».
Нехай гнеться (наказ., 3 ос., одн.) лоза, а ти, дубе, кріпись (наказ., 2 ос., одн.), ти рости та рости (наказ., 2 ос., одн.), не хились (наказ., 2 ос., одн.), не кривись (наказ., 2 ос., одн.)!
Попри сірі будні ти кладеш на душу гарне слово «Будьмо!» (наказ., 1 ос., одн.).

На грубе слово не сердься (наказ., 2 ос., одн.), на ласкаве не здавайся (наказ., 2 ос., одн.).
Не вір (наказ., 2 ос., одн.) усьому, що бачиш, і половині того, що чуєш.
Од ледачого поли вріж (наказ., 2 ос., одн.) та тікай (наказ., 2 ос., одн.)!
У чужий черевик ноги не сунь (наказ., 2 ос., одн.).
Не милься (наказ., 2 ос., одн.), бо голитися не будеш.
Їж (наказ., 2 ос., одн.). Мартине, мати ще підкине!
Не чванься (наказ., 2 ос., одн.) званням, а пишайся (наказ., 2 ос., одн.) знанням.
Сип (наказ., 2 ос., одн.) із порожнього в пусте!
Удар (наказ., 2 ос., одн.) лихом об землю!


Коментарі

Всього коментарів: 0