Вправа 131

У самісінькім центрі Європи ми жили (мин. ч.), живемо (теп. ч.) й будемо жити (майб. ч.). Народ мій є (теп. ч.). В його гарячих жилах козацька кров пульсує (теп. ч.) і гуде (теп. ч.)! Народ свою минувшину повік не забуде (майб. ч.). Ми були (мин. ч.), ми є (теп. ч.) під небом, і ми далі будем (майб. ч.). Ми є (теп. ч), були (мин. ч.) і будем (майб. ч.) ми. Й Вітчизна наша з нами. Що без нас було (мин. ч.), ми чули (мин. ч.), а що при нас буде (майб. ч.), побачимо (майб. ч.). Те, що минуло (мин. ч.) і що буде (майб. ч.), навік залишиться (майб. ч.) в мені. Дніпро реве (теп. ч.) й ревтиме (майб. ч.), поки віку, і плакати (неозн. ф. дієсл.) він буде (майб. ч.), і квилити (неозн. ф. діесл.).


Коментарі

Всього коментарів: 0