№487
Рейтинг: 0.0 з 5 (0 голос.)

Рвучкий вітер бушував над лісом, і дерева то гули грізно і тривожно, то шуміли тихо і приємно.

Я не вірю, що ці дні останні, що остання над світом весна, і що граються діти востаннє, і востаннє лілея зрина...

Пробач мені, серпневий степе, бо завинив, здається, знов і на побачення до тебе я не зібрався; не прийшов.

Човен то здіймався високо, то спускався низько, м’яко і лагідно, перебираючись з хвилі на хвилю.

Відгуки

Всього коментарів: 0
avatar

Відгуки

avatar
up