Рейтинг: 0.0 з 5 (0 голос.)

Ярослав Мудрий

Вірш

Після ката Святополка, 
Що замучив трьох братів, 
Брат четвертий на престола, 
Ярослав розумний сів. 

Святополком Окаянним 
Все зруйновано було. 
Бідувало бідне місто, 
Бідувало і село. 

І усю свою увагу 
Ярослав зверкув на лад. 
І небавом Україна 
Зацвіла, як пишний сад. 

І небавом знову люди 
Багатіти почали, 
І Дніпром човни чужинців 
Знову в Київ поплили. 

Греки, німці, італійці, 
Чехи, угри — всі ішли, 
Купували, продавали 
І у Києві жили. 

Так живий, шумливий Київ 
Царгородом другим став. 
Як про друга, як про сина, 
Дбав про його Ярослав. 

Оточив його валами, 
Ровом, мурами обвів, 
Укріпив його, оздобив 
І препишний двір завів. 

До палат ішли невпинно 
Чужоземні посланці. 
Князь сидів на пишнім троні 
З грізним берлом у руці. 

І, допущені до князя, 
Низько кланялись посли 
І до наг дари складали, 
Що з чужини принесли. 

В час бенкету на бандурах, 
Гуслях, різних сопілках 
Грали весело музики, 
Вина пінились в чарках. 

Співаки пісні співали, 
Скоморохи, штукарі, 
Розважаючи чужинців, 
Метушились у дворі. 

Після ситого обіду 
Всі виходили з палат 
Подивитись на верблюдів, 
На муштрованих звірят. 

І в Європі честю мали 
Королі, князі, царі 
Поріднитись з Ярославом, 
Побувати у дворі. 

Але мудрість Ярослава 
Вся була в його ділах, 
У державнім будівництві, 
Владі, устрою, в судах. 

Щоб не нищити народу 
І народного майна, 
Не хотів він воювати, 
Не тягла його війна. 

Він прогнів лише поляків, 
І, щоб ворог тихшим став, 
Він твердиню понад Сяном — 
Ярослав свій збудував. 

Та ходив на печенігів 
І черкесів під Кавказ, 
Що на нашу Україну 
Нападали раз у раз. 

Та з Редедею касозьким 
Ярославів брат Мстислав 
Бивсь хоробро в поєдинку 
І Редедю подолав. 

Наш співець Боян великий, 
Найславніший із співців, 
Сплів йому вінок безсмертний, 
Із пісень безсмертних сплів. 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

Пролетіли дні короткі… 
Перед смертю Ярослав 
Всіх своїх синів покликав 
І з любов’ю проказав: 

“Вас я, діти, покидаю, 
Йду я в ліпшу сторону, 
Але, діти, пам’ятайте 
Мою заповідь одну: 

Не сваріться, жийте в згоді: 
Тільки мир збере усе, 
А незгода, наче вітер, 
Все по полю рознесе. 

Як не будете всі разом 
Йти до спільної мети, 
Ви, державу зруйнувавши, 
Подастеся у світи. 

Ви розгубите ту землю, 
Що придбали вам батьки, 
А тинятиметесь всюди, 
Як вигнанці й жебраки”. 

Та недовго пам’ятали 
Діти мудрий заповіт, 
А нащадки Ярослава 
Осміяли на весь світ… 

***

up


Портфель, 2017.
Наш сайт: http://portfel.at.ua

Коментарі

Всього коментарів: 0