Епілог
Рейтинг: 0.0 з 5 (0 голос.)

Я, підданка своїх обов’язків,
я, васал свому королю,
я люблю тебе тихо, боязко,
я прощально тебе люблю.
Не жалкуй за мною. Я мічена.
Мене кожне лихо згребе.
На прощання, тобою засвічена,
подарую тобі себе.
Це б лишитись. Але не можу я.
Нареченою нарече й
заколисує, заворожує
чорнобрив’я таких ночей.
А в моєму краю ойчистому
б’ють гармати, свистить картеч.
Я не жінка. Найкращі лицарі
наді мною зломили меч.
Мені легко, що вже аж трудно.
Мені страшно: забуду пароль.
Мене кличе суворо і трубно
мій обов’язок, мій король.
Не кажи, що не маю рації,
і докорами не карай.
Я в любові — як в еміграції.
Відпусти мене в рідний край.

Популярне

«Міщанин-шляхтич»Мольєр Жан-Батіст

«Казка про двох пальців»Андієвська Емма

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»Чемерис Валентин

«До Танаськи по молоко»Гуцало Євген

«19 жовтня»Пушкін Алєксандр

«Сіроманець»Вінграновський Микола

«Дрімають села...»Франко Іван

««Коли настав чудовий май...»»Гейне Генріх

«Діамантовий берег»Сенченко Іван

«Альпійська балада»Биков Васіль

Випадковий твір

«Три долі»Вовчок Марко

«Соловейко»Костомаров Микола

«Москаль-чарівник»Котляревський Іван

«Михайло-семиліток»Лотоцький Антін

«Мізантроп»Мольєр Жан-Батіст

«Пастораль ХХ сторіччя»Костенко Ліна

«Малий посланець»Трублаїні Микола

«До Основ’яненка»Шевченко Тарас

«Вчись у природи творчого спокою...»Плужник Євген

«Дон Жуан»Мольєр Жан-Батіст

Відгуки

Всього коментарів: 0
avatar
up