Апологія лицарства
Рейтинг: 0.0 з 5 (0 голос.)

Там, за віками, за гірким туманом,
де трубить вічність у Роландів ріг,
любов була єдиним талісманом,
а талісман ще звався — оберіг.

Було життя осяяне красою,
любов і честь цінились над життя.
І що там смерть з великою косою? —
мужчина, лицар, сонячне дитя!

В моїх садах мелодії Провансу,
і жінка, жінка, жінка всіх віків! —
за неї лицар гинув без авансу,
вона чекала цокоту підків.

В монастирях, фортецях і столицях,
з глухих палаців, схожих на тюрму,
якщо він лицар, —
                            о, якщо він лицар! —
вона троянду кидала йому.

Гриміли вальси, пурхали амури,
давили будні, смикала сім’я, —
жіноча туга билася об мури:
де лицар мій, молитва де моя?!

І хоч в’яжіть, хоч плітку або клітку,
хоч бозна-хто розкаже бозна-де,
якщо він лицар — жінка кине квітку,
на все життя очима проведе.

Популярне

«Міщанин-шляхтич»Мольєр Жан-Батіст

«Казка про двох пальців»Андієвська Емма

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»Чемерис Валентин

«До Танаськи по молоко»Гуцало Євген

«19 жовтня»Пушкін Алєксандр

«Сіроманець»Вінграновський Микола

«Дрімають села...»Франко Іван

««Коли настав чудовий май...»»Гейне Генріх

«Діамантовий берег»Сенченко Іван

«Альпійська балада»Биков Васіль

Випадковий твір

«Істотне»Маланюк Євген

«Битва»Кобилянська Ольга

«Похорон»Стефаник Василь

«Лесева фамілія»Стефаник Василь

«Годі, діточки, вам спать!»Пчілка Олена

«Хвиля»Українка Леся

«Цвіт яблуні»Коцюбинський Михайло

«Циган»Куліш Пантелеймон

«Маленький принц»Сент-Екзюпері Антуан

«Романи Куліша»Домонтович Віктор

Відгуки

Всього коментарів: 0
avatar
up