Рейтинг: 0.0 з 5 (0 голос.)

Бідна Ліза

Гумореска

Трагедія одного кохання в чотирьох актах, з прологом і епілогом

ПРОЛОГ

Ліза Цибульюна покохала Васю Филимонова. З першого разу і на віки вічні! На другий день свого кохання Ліза з жахом зрозуміла, що «жити без Васі вона не може». Рятуючи своє кохання, Ліза написала Васі Филимонову великого і гарячого листа, який починався ніжним звертанням: «Васю, ясне сонечко моє», а кінчався страшною клятвою: «Твоя довіку».

Написала, одіслала та й стала чекати відповіді...

АКТ ПЕРШИЙ

Вася тобто Василь Петрович Филимонов, невдоволено зауважив своїй секретарці, коли та занесла йому листа.

— Скільки разів вам товкмачити, що я категорично зайнятий? Роботи по горло, а ви мене щодня листами від керівництва відриваєте. До всього ж поточною кореспонденцією відає мій заступник.

І Вася, тобто Василь Петрович Филимонов, у лівому куточку Лізиного листа нашвидкуруч, як робив це він завжди, написав резолюцію:

«Тов. Мельник, розберіться!.. Филимонов».

АКТ ДРУГИЙ

Заступник котрий теж був зайнятий по горло (дочитувався якраз до кульмінаційних сторінок «Королеви Марго») не одриваючи погляду від книжки, схопив червоний олівець і прямо поверх рядка «Васю, ясне сонечко моє» похапцем наклав другу резолюцію:

«Зав. відділом: прийняти до виконання. Мельник».

І, тицьнувши секретарці листа, знову повернувся до «Королеви Марго».

АКТ ТРЕТІЙ

Завідувач відділу дрімливо сидів за своїм дубовим столом. Глибокодумно втупивши погляд у куток, він ліниво стежив, як павук підкрадається до мухи.

— Схопить, нахаба! — бурмотів він, кусаючи олівець.— Пропала. Ну, я ж казав, схопить... Ех!.. А тепер ще й дзижчиш! Треба було тоді думати, як на павутину сідала. От дурепа!.. І це вже дванадцята муха до обіду Ну і бідовий павук. Такий не пропаде. Цікаво, скільки він після обіду їх схопить?..

Тут саме зайшла секретарка з листом. Завідувач прочитав обидві резолюції, чхнув, почухав потилицю, подумав-подумав і, вмочивши перо та сопучи з натуги, написав третю резолюцію:

«Тов. Крамаренко! Дайте відповідь на лист трудящого. Протасов».

АКТ ЧЕТВЕРТИЙ

Молодший співробітник тої контори Крамаренко повертів у руках листа, прочитав резолюції, невдоволено буркнув: «Все на куцого звалюють», кинув листа до шухляди і позіхнув:

— О-ох, за цими листами і вгору ніколи глянути!.. Потім дістав бланк і відстукав на машинці:

«Шановна громадянко Цибулькіна!
Факти, наведені у Вашому листі, на превеликий жаль, ще зустрічаються у житті. Вживемо найсуворіших заходів. 
З повагою молодший працівник Крамаренко».

ЕПІЛОГ

Ах, бідна, бідна Ліза...

Не закохуйся вдруге з першого разу!..

up


Портфель, 2017.
Наш сайт: http://portfel.at.ua

Коментарі

Всього коментарів: 0